Ця “сенсація” народилась у 2013 році у блозі одного мандрівного письменника. Вона обійшла весь світ і збурила немало голів. Дехто навіть закликає прийняти такі закони, “як в Північній Кореї”. Ми хочемо зруйнувати для вас один поширений міф. Про “легальну марихуану” в КНДР. Ще раз вибачте.

На півночі КНДР є район є Расон, він відрізняється від решти країни і режимом безпеки. Та і загалом тут менше відчувається атмосфера концтабору, до якої у світі звикли, коли мова йде про Північну Корею, Расон – спеціальна економічна зона, відкрита для закордонного бізнесу і туризму. Саме тут письменник і мандрівник Дармон Ріхтер відкрив для себе дещо, чого від Північної Кореї не очікував. Це було в 2013 році.

Одного дня на місцевому ринку він побачив висушені суцвіття коноплі. Сенсація спершу сколихнула аудиторію блогу Ріхтера, потім перекинулась на інші видання. І вже відтоді дебати з приводу статусу канабісу в Північній Кореї не стихають. Як не парадоксально, з того часу про коноплі в КНДР більше інформації не з’явилося,  тому світ у розповідях про “легальну марихуану Кім Чен Ина” здебільшого розповідями Ріхтера і послуговується.

ЧИТАТИ: США чи Канада. Хто легалізує першим?

Відомо, що єдиним способом для іноземця потрапити в КНДР є приєднатися до туристичної групи.  Не секрет також, що всі туристи, які відвідують Корейську Народну Демократичну республіку, знаходяться під суровим наглядом.  Про цей суворий нагляд розповідають всі туристи, і лише деяким щасливцям вдавалося відірватися від супроводу бодай на кілька хвилин.

За словами Ріхтера, маршрут його групи був також “затверджений”, тож не мав містити ніяких несподіванок. Візит на місцевий ринок, як звичайно, супроводжувався гідами і це був явно новий пункт програми. Раніше туди іноземців не водили, а тут раптом пустили і навіть дозволили обміняти валюту на місцеві вони.  Бо за долари  нічого не купиш, а суть аттакціону для туристів була саме – купити щось на місцевому ринку.

І тут Ріхтер знайшов свою сенсацію. Взагалі цей кореєць продавав тютюн-самосад. Але мав поруч у кульку якісь підозрілі зелені суцвіття, на тютюн не схожі.  $0.65 за фунт, в тому пакеті лежало десь шість з половиною фунтів чогось, схожого на канабіс, і його можна було купити за смішні $4.20.  Ріхтер згадує, що це пахло якою підставою. “Це була дичка”, написав він потім у блог. 

“Це дикорослі коноплі, що пахнуть так само і мають подібний ефект, хіба що не такий сильний, як ми звикли. Там багато листя і курити треба теж багато, і воно не дуже добре хоче запалюватись і у вас вже болить голова, а ви ще не відчули бодай трохи очікуваного ефекту”.

“Містер Кім”, так звали персонального гіда, пояснив, що це спеціальна рослина і її курить переважно робочий клас. Росте у дикій природі, тому доступна всім. Сигарети придбати часом буває важче. Тому ті, хто не може собі дозволити навіть фасований тютюн, палять коноплі.

ЧИТАТИ: Басист KISS продаватиме канабіс. А хто ще?

Також відомі фото, зроблені туристами, де корейські діти тримають конопляне листя в руках. З пояснень гіда, ви можете придбати дикорослі коноплі і навіть канабіс, вирощений спеціально. Але вміст тетрагідроканабінолу там буде близьким до нуля і він не використовується в рекреаційних цілях. Промислові коноплі в КНДР вирощують чимало де, з них роблять одяг і канати.

В країні, де все так суворо і іноземцям уряд постійно і всюди нагадує про свою присутність, Ріхтер отримав шанс розслабитись. Остання ніч у поїздці пройшла навіть дуже весело, коли в офіційному ресторані для іноземців їхня група святкувала день народження одного з туристів. І дим стояв стовпом, застилаючи обов’язковий в інтер’єрі портрет Керманича, а разом з ним і жахи можливої ядерної війни.

Розповідь Ріхтера спричинила резонанс. Чимало видань штибу VICE, The Guardian та NK News робили свої дослідження цієї теми. Всі намагалися довести чи спростувати, чи справді марихуана може бути законною в Північній Кореї. Але попри подібні повідомлення про доступність і поширеність канабісу в КНДР, експерти продовжують наполягати на тому, що коноплі там все-таки заборонені. Те, що Ріхтер тримав у руках справжню дичку (слабку, але ж реальну), нічого не доводить у дискусії про юридичний статус рослини. Зрештою, навіть у країнах, де канабіс абсолютно точно незаконний, його зовсім не важко знайти і навіть потримати в руках.

І скоріше за все, це і сталося з Ріхтером у спеціальній економічній зоні Ресон. Виключно через те, що наприкінці поїздки всі трохи розслабились. І персональний гід, приставлений урядом. І всевидяче око Великого Брата.

“З вічливості я запропонував Кіму джойнт і відчувалось, що з його боку було б неповагою відмовитись”, – пише Ріхтер. “Він посміхнувся, підморгнув мені, поклав руку на плече і зробив затяжку із товстого паперового конуса”.

ЧИТАТИ: Канабіс і лікарі: навчати чи карати?