Канабіс-клуби об’єднують “незначних” правопорушників, вони збираються разом, щоб покурити вирощене в себе вдома. За такі речі передбачено покарання, але поліція воліє не витрачати на це свій ресурс.
Сьогодні у Великобританії налічується більше 160 канабіс-клубів, де учасники платять членські внески, щоб зустрічатися і ділитися між собою канабісом без остраху переслідувань. Канабіс клуби в країні об’єднує офіційна організація, UK Cannabis Social Clubs List (UKCSC).
Клуби, що входять до її переліку, розквітнули протягом останніх років завдяки внутрішній політиці, яку можна було б назвати “мовчазним погодженням” з боку поліції. Канабіс залишається незаконним у Великобританії, але поліція здебільшого ігнорує клуби курців, визначаючи їх, як порушення низької пріорітетності, повідомляє The Telegraph.
UKCSC офіційно зареєстрована, як неурядова організація, а перелік її клубів можна знайти на її веб-сайті. Власне, організація і захищає канабіс-клуби, як право громадян вирощувати канабіс для власних потреб і обмінюватись ним.
Перші канабіс-клуби у Великобританії з’явились у 2011 році. Їхня діяльність не зазнала репресій і згодом ініціатива почала знаходити все більше послідовників. Зазвичай членство британського канабіс-клубу коштує близько £35 per на рік. Це дає доступ до спільного клубного простору, де канабіс вживають та діляться з іншими учасниками. За словами очільника UKCSC Грега де Хоедта жоден клуб досі не зазнав поліцейского рейду.
Поліцейський експерт працює на місці злочину – великій гідропонній фабриці, повній канабісу, поблизу Кантербері у графстві Кент (Фото Gareth Fuller/PA Images via Getty Images)
З точки зору британського міністерства внутрішніх справ це, звісно, проблема. Констеблів орієнтовано спрямовувати зусилля у першу чергу на насильницькі злочини, а діяльність канабіс-клубів має мало спільного з такими пріоритетами. Однак речник МВС нагадує, що “вибір напрямку розслідувань – залишене на розсуд головних констеблів, але зрозуміло, що від них очікують переслідування правопорушень”.
За зберігання канабісу у Великобританії передбачено покарання до п’яти років за гратами, а за вирощування – до 14. Але за минулі роки поліція, схоже, кардинально переглянула свою політику. У 2015 очільниця національної ради шефів поліції Сара Торнтон заявила, що поліція не розглядає дрібних гроверів, як пріорітет у своїй діяльності.
“Якщо когось піймають, він отримає уваги найменше з можливого”, – заявила Торнтон. “Що насправді нас найбільше турбує – це організована злочинність, яка вирощує канабіс у промислових масштабах”.
Сьогодні у Лондоні великі “плантації” накривають кожні два дні. Дані, отримані журналістами London Evening Standard засвідчують, що кількість арештів за вирощування повільно знижується за рахунок випадків індивідуального вирощування, не пов’язаного зі збутом. У 2016 в Лондоні було викрито 143 незаконні конопляні теплиці, у 2017 – 134, а за першу половину 2018 року всього 30. Піком боротьби з цим видом правопорушень у Об’єднаному Королівстві був 2012 рік, коли за даними Асоціації шефів поліції накривалось до 20 гроу-операцій за день.
Дехто з поліцейських чиновників відкрито виступає за те, щоб курців канабісу остаточно залишити у спокої. І навіть більше – узаконити і врегулювати існування канабіс-клубів. Афрон Джонс, шеф поліції з північного Уельсу публічно підтримує перегляд законодавства у цьому напрямку.
“Я підтримую легалізований та врегульований ринок канабісу, з віковим обмеженням та особистим вирощуванням певного числа рослин”, заявив Джонс The Guardian. “Вже давно зрозуміло, що так звана війна з наркотиками провалилась. І я симпатизую канабіс-клубам іспанського зразка, які вирощують канабіс для врегульованого споживання їхніми членами”.
Афрон Джонс, шеф кримінальної поліції північного Уельсу (Фото: arfonjones.cymru)
Канабіс-клуби у Великобританії не лише спосіб вирвати канабіс з чорного ринку наркотиків, це також часто головний ресурс для медичних пацієнтів. Засновник UKCSC де Хоедт відкрив свій клуб у Брайтоні після того, як в нього діагностували хворобу Крона і він провів півроку в США, лікуючись медичним канабісом. Він не приховує, що більшість членів вступають до канабіс-клубів через медичні причини.
“Більшість клубів засновано людьми, що потребують канабісу з медичних потреб. Звідси внутрішня філософія і розуміння, що канабіс допомагає людям”, – говорить де Хоедт. “Подобається це комусь чи ні, але коли люди дізнаються, що при їхній хворобі канабіс міг би допомогти і шукають допомоги навколо себе, першим їхнім портом заходу стає місцевий канабіс-клуб”.
Втім питання законного статусу канабіс-клубів у Великобританії виглядає підвішеним у повітрі. Хоча минулого місяця тут легалізували медичний канабіс за приписом лікаря, а опитування говорять, що більше половини британців підтримують регулювання канабісу, як алкоголю.
