П’ятниця, 2. Березень 2012

Свободи і гашишу! З чого почалась революція у Єгипті?

“Свободи, гідного життя і гашишу!! – комусь таке гасло може видатись випадковим у колоді політичних вимог каїрської революції. Ми теж не будемо вводити своїх читачів в оману. Адже революції не виникають за помахом чарівної палички. Заворушення в Єгипті, що зрештою призвели до повалення режиму, війни народу з армією та поліцією, теж не почались просто так.

 

До того була собі звичайна диктатура.  Один і той же президент правив шість термінів, періодично переобираючись на референдумах з однією єдиною кандидатурою. Тисячі політв’язнів, цензура, придушення демонстрацій і арешти блогерів. Тотальна корупція, беззаконня і свавілля оприччини. Нічого, зрештою, такого надзвичайного, адже терпіли єгиптяни Хосні Мубарака з усім цим диктаторським набором цілих 30 років. Аж тут мільйони вийшли на вулиці: «Кінець беззаконню!», «Мубарак – злодій!», «Повернімо гідність!». Ну, і про свободу та гашиш – популярна кричалка.

 “Хочемо свободи, хочемо жити, хочемо гашишу” (араб.) – графіті в Каїрі (фото: Sarah Carr)

“Хочемо свободи, хочемо жити, хочемо гашишу” (араб.) – графіті в Каїрі (фото: Sarah Carr)

Точку неповернення уряд Мубарака пройшов рівно за рік до подій на площі Тахрір і своєї ганебної відставки. У лютому 2010 року на Синайському півострові було знищено 217 гектарів індійських конопель. Для безпрецедентної в арабському світі спецоперації було задіяно армію, у звіті силовиків фігурувало 1750 окремих плантацій, розташованих переважно у важкодоступних ущелинах – щоб дістатися до них, військові десантувалися з повітря.Урядові газети радісно звітували про нищівний удар по наркобізнесу, адже «МВС Єгипту повністю взяли під контроль всі ринки збуту продукції з конопель». Які жарти – 7,5 тонн гашишу вирушило прямісінько на урядові склади. Однак паралельна статистика вперто показувала, що про повну перемогу над зіллям залишається тільки мріяти.

 

Щойно покінчили з плантаціями, аж перевірка на дорогах показала: кожен третій водій-далекобійник, виявляється, курить.Натомість антинаркотична «вікторія» мала прості наслідки: мільйони єгиптян, які споживали гашиш та «банго» (єгипетська назва марихуани) були поставлені перед фактом гуманітарної кризи. Її рівень цілком співвимірний з винищенням виноградників задля боротьби із алкоголізмом наприкінці існування СРСР.

 

Для порівняння: до «нової антинаркотичної політики» 200-грамова плитка гашишу коштувала в країні близько 225 доларів США (грам – близько 2 доларів у перерахунку з місцевої валюти). Після винищення посівів ціна зросла у кілька разів, відтак різко пішло вгору споживання «альтернативних» психоактивів, далеко не таких легких і безпечних.І ще не слід забувати, що середня заробітна плата тоді була в Єгипті 30 євро, а мінімальна – 5. Тож найбільшим ударом конопляна криза стала для старшого покоління споживачів гашишу, що виросло у часи правління Анвара Саддата (1970-1981 рр).

 

За Саддата гашиш мав цілковиту свободу в Єгипті, і цей факт неабияк допомагав єгиптянам у непрості роки соціалістичного будівництва. Відтак, паління гашишу в країні – не просто забавка вузького соціального прошарку, а давня і всепроникна традиція, раптова спроба зламати яку викликала у суспільстві справжній шок.Конопля, звісно, – не виноградники, її посіяв – і вона знову виросте. Але не раніше, як за сезон, і якщо не заважати. А бедуїнів Синаю, чиїм промислом були коноплі, винищені військовими, клятий режим у спокої не залишив, розквартирувавши на півострові цілу армію.

z2

Тож не дивно, що населення не надто переймалося урядовою пропагандою. У потугах перекрити «конопляний» кран більше вбачався намір правлячих кіл взяти під свій контроль торгівлю гашишем. «Можна було би повірити, що уряд вирішив серйозно боротися з контрабандою наркотиків, якби перш за все не йшлося про внутрішній ринок. Швидше за все, влада умисне викликала дефіцит гашишу, щоб потім різко підняти на нього ціни. Це не минеться просто так», – писав у розпал «спецоперації» блогер Муххамад Ахдар. І треба сказати, блогер як у воду дивився.Не встигли ще визріти коноплі, як Мубараку пригадали все – і цензуру, і беззаконня, і рівень життя. І про гашиш не забули. А поки в столиці тривала революція, бедуїни на Синайському півострові заблокували тамтешні армійські гарнізони. І так наглухо, що годувати цей антинаркотичний контингент довелось з-за кордону, через нелегальні підземні тунелі із палестинського Сектору Гази.

 

Нині Хосні Мубарак відлежується під лікарняним арештом. І пише мемуари, розмірковуючи, де ж воно пішло не так і що завадило йому побити рекорд сусіда Каддафі та благополучно муміфікуватися, зберігаючи владні повноваження. У червні суд має винести вирок екс-диктатору. А подальшу динаміку змін у єгипетській наркополітиці найкраще ілюструють повідомлення наших дописувачів. І ви присилайте нам свої історії, якщо були в Єгипті і курили там канабіс.

 

 

 

“Революцію ми застали у напівпорожньому готелі, більшість туристів звідси повтікали, як побачили новини з Каїру. А наша компанія вирішила залишитись до кінця туру: бабла шкода, реальної загрози нема. Хоча нудота ще та. За паркан готелю не потикайся: комендантська година. Лише купайся, жери і бухай – all included. Хоча толку туди потикатися: готелі оазами в пустелі стоять, за воротами – піски на кілометри. Коли розговорилися з місцевою прислугою ганджі пробити. Місцеві довго чесалися, мовляв, у них нема, бо заборонено, менти і т.д. Нарешті домовилися, що відвезуть туди, де є. Тільки мене одного і щоб грошей взяв. Везли годину – не менше, зав’язали очі, я думав, все, хана. Привезли в якесь село, будинок двоповерховий, всередині чоловік шість на калашах. Грам – 20 баксів, торг неможливий, а купити можна мінімум 5 грамів. Кажу, нам лишилося три дні тут, ми стільки не скуримо. Хочеш – бери, а не хочеш – додому пішки… атмосферка ще та. Залишив у них сотню зелених, пластиліну дали з походом, накурили і додому відвезли. В готель потрапив уже вночі, пацани в паніці – хотіли вже ментів піднімати. Куди, кажу, які менти? Або тюрма, або голову відріжуть. Розказав їм про свій тріп. Курили мовчки”.

Антон. Хургада, лютий 2011 року.

 

“На вулиці, коли я вирішив звернути самокрутку, до мене підбіг поліцейський з радісним криком: «Гашиш?!» Він посміхався і взагалі випромінював відкритість людської душі. «Ноу, тобако», – сказав я і у відповідь отримав грізні настанови про шкоду цигарок для душі і тіла. Мені повідомили, що тут були часи, коли за один тільки вид сигарет могли відразу ж зарізати. З чим я, до речі, погодився.«Подивись на мене – он який я здоровий, – читав мені мораль поліцейський. – Я палю тільки гашиш. А цигарки твої – зло. Тому що із гівна різного на фабриці їх роблять. Шайтану кадите! Тому ти такий худий. Я знаю, що кажу, в мене п’ятеро дітей, і добра тобі бажаю». Наприкінці лекції поліцейський запропонував зайти у кофейню за рогом, покурити місцевого. Не знаю, чому, але я відмовився.”

Dmitry Globa-Mikhailenko. Каїр, грудень 2011 року.

 

“Гашиш за ціною від 10 доларів за грам починають пропонувати, щойно вийдеш з літака. Вперше слово «гашик» вимовляє водій автобуса, що розвозить туристів з аеропорту по готелям. В готелях гашиш присутній в асортименті послуг – серед масажу, солодощів та інших пляжних задоволень. Зрештою, практично будь-який місцевий у розмові з нашим братом обов’язково вставить сакральне запитання «гашиш?». Просуваючись вглиб нової реальності, починаєш розуміти, що ціна в 10 доларів за грам – стартова. За ті ж 10 доларів, звісно, при вдалому торзі, виявляється, можна придбати і 2 грами, і більше. А можна і взагалі поміняти камінь на запальничку. No problem.”

Денис. Шарм-Ель-Шейх, лютий 2012 року.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *