Середа, 3. Жовтня 2018

Нелегальна індустрія марихуани у Парагваї (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Репортер Матіас Макс прожив 15 днів на плантації марихуани в Парагваї. Замість очікуваного раю він побачив бідність і тотальну корупцію.

Педру-Хуан-Кабалєро – це невелике парагвайське містечко на кордоні з Бразилією і одночасно “наркотична столиця” Латинської Америки. Навколо – гігантські конопляні поля, йдеться у репортажі Agencia Publica.
 В околицях багато казино, готелів і борделів. Містом пролягає стандартний маршрут контрабанди,  за нього звично воюють дві найбільші злочинні організації Бразилії: Перша Столична Команда (PCC) із Сан-Пауло та Червона Команда (CV) з Ріо-ді-Жанейро. Через війну банд у місті справжнє пекло,  У червні 2016 року місцевого “короля кордону” ганстера Хорхе Рафаата підірвали в броньованому Хамері. Однак власники величезних плантацій марихуани, що її курять мільйони бразильців та парагвайців, не стикаються з проблемами з боку поліції та місцевої влади, хоча таке вирощування тут є безумовно незаконним.
Плантація марихуани у Парагваї на кордоні з Бразилією (Фото Matias Maxx/Agência Pública)
Відомо, що 80% канабісу, вирощеного в Парагваї, контрабандою потрапляє до Бразилії, де марихуану вживає приблизно три мільйони місцевого населення. Минулого року бразильська поліція прозвітувала про вилучення 126 тон марихуани, більшість якої надійшла з Парагваю. Це показово, бо на відміну від сусідніх Уругваю та Колумбії, культивування канабісу в Бразилії та Парагваї незаконне.

ЧИТАТИ:  Поліція використовує дикорослі коноплі для вирішення приватних інтересів?

Конопляні плантації Парагваю величезні і  охоплюють 70 000 квадратних метрів за дуже грубими підрахунками.  Всеоб’ємна система корупції об’єднує інтереси місцевих посадових осіб, контрабандистів та поліцейських функціонерів.
Руки працівника на конопляній плантації в Парагваї (фото Matias Maxx/Agência Pública)
25-річний бразилець Адріано (ім’я змінено) – один із сезонних робітників на таких плантаціях, більшу частину свого часу він проводить в полях з іншими “сезонниками”, доглядаючи коноплі. А також, як посередник, вирішує будь-які проблеми та суперечки, що виникають у його боса з найманим персоналом.
Боса Адріано звати Герсон (ім’я змінено), він також бразилець і йому 50 років. Герсон виріс в сім’ї, яка десятиліттями заробляла на коноплях. Він каже, що не має жодних проблем з поліцією. За невеликий хабар у 70 доларів ви завжди можете купити собі спокій і далі ростити канабіс.

ЧИТАТИ:  Чоловік уникнув в’язниці за канабіс, бо вирощував для власних потреб

У цій місцевості немає доріг в класичному розумінні. До плантації дістаються манівцями і заплутаними стежками, відомими лише фермерам. Часом маршрут займає трохи більше часу, коли доводиться оминати поліцейські патрулі.
Їхня ферма – простий будинок з великою спальнею. Двоярусні ліжка, ванна кімната з гарячим душем, супутникове телебачення. Адріано пояснює Al Jazeera, що вперше відчуває себе комфортно за п’ять років роботи на різних плантаціях в цьому районі.
Висушені суцвіття канабісу складають у мішки (фото Matias Maxx/Agência Pública)
Адріано та Герсон ніколи не розлучаються зі зброєю. Про всяк випадок. На відміну від кордону, у сільській місцевості конфлікти з бандами – рідкість, а про “облави” поліції, як правило, стає відомо завчасно. Але в поліцію тут не стріляють. З  поліцейськими зазвичай “ведуться перемовини”.
На те, що тут відбувається, ніхто не звертає увагу.  За словами Герсона, політики підкуплені, щоб уповільнити будівництво доріг.  Це би могло поліпшити доступ до регіону і автоматично збільшити поліцейську присутність.

ЧИТАТИ:  Що чекає “чорний ринок” марихуани після легалізації?

Крім того інформатори своєчасно інформують власників плантацій про плани поліції та виконавчої влади. Герсон стверджує, що одного разу така “сигнальна система” дала збій і його команді довелось ховати від облав кілька тон висушеного урожаю.  Тоді Герсону довелось вирушити до регіональної адміністрації, її голова виступав посередником між  конопляними фермерами та урядом Парагваю.  Поліція запропонувала скасувати спецоперацію, якщо кожне “господарство” заплатить 10 мільйонів гуарані (1800 доларів США). Скільки фермерів пристало на угоду Герсону не відомо, загалом у районі сотні плантацій. Одна і та сама історія, за його словами, завжди повторюється.  Поліція щоразу погрожує вторгненням, бо бачить в цьому засіб збагачення.
Чиновників підкуповують, щоб уповільнити будівництво доріг у парагвайському прикордонні (Фото Matias Maxx/Agência Pública)
Минулого року регіон відвідав навіть міністр юстиції Бразилії Олександр де Морас у супроводі представників Національного Секретаріату боротьби з наркотиками (SENAD) та журналістів.  Міністр особисто взяв мачете і зрубав кілька кущів коноплі, натякнувши на серйозність намірів щодо учасників наркотрафіку.
“Це все вирішується. Ми даємо їм те, що вони хочуть, і вони залишають нас і наші плантації у спокої, пояснив Герсон, коли його запитали про те, як працює система.
Чотири місяці, поки канабіс росте і дозріває, полем постійно опікується троє працівників. В сезон збору урожаю додатково наймають ще десятьох.  Вони збирають, сушать, сортують і пресують суцвіття марихуани.

ЧИТАТИ: Найдешевша марихуана – у поліції Київщини

Зазвичай денна плата працівника складає 70 тисяч гуарані ($12). Тарифи а також ціни на коноплі власники плантацій узгоджують між собою, аби уникнути конкуренції.
Тимчасове житло сезонних робітників
Тимчасове житло, де сплять наймані працівники, зроблено з колод, дротів та канабів. Воду беруть переважно із джерел та струмків. Зазвичай вода тут гаряча та каламутна.  Гігієна не на найвищому рівні, відсутність комфорту компенсують чималі запаси дешевого вина та кашаси.
Праця виснажлива. Зазвичай фермери працюють від світанку до заходу сонця за винятком деяких плантацій, які працюють із штучним світлом від бензинового генератора. Є також поля, де збір урожаю триває цілодобово завдяки рефлекторам, що освітлюють плантації.
Сезонні робітники на плантації марихуани в Парагваї (Фото: Matias Maxx/Agência Pública)
Більшість робітників молоді (близько 20 років), мовчазні та з підозрілим поглядом.
Роке (ім’я змінено) опікується рослинами від посіву до збору урожаю. Вибирає насіння, добрива та техніку вирощування рослин. Зараз Роке 25, а вирощуванням канабісу він займається з 17 років, відколи закінчив середню школу і не зміг знайти собі кращого заняття.  Після чотирьох років найманої праці сьогодні він координує власний фермерський проект, де Герсон виступає інвестором.  Роке отримує половину прибутку від продажу урожаю і хоче невдовзі відкрити господарчий магазин, бо на плантаціях дівчат немає, а весь його дохід йде на оплату повій.

ЧИТАТИ: Канабіс-клуби Великобританії. Нелегальні, але бурхливо розвиваються

Сімейних господарств у регіоні майже немає. “Дуже важко працювати без боса, ​бо поліція вимагає все більше і більше грошей”, – пояснює Роке.
Урожай конопляної плантації. Висушені і спресовані суцвіття канабісу (Фото Matias Maxx/Agência Pública)
Хоча “конопляні” гроші у цьому куточку Парагваю забезпечують життя багатьох родин та підтримують місцеві спільноти,  вони не забезпечують достатньо ресурсів, щоб вирвати цих людей з їхніх бід.
Навіть власники плантацій тут живуть доволі простим життям. В них може бути у власності мотоцикл чи навіть дизайнерський одяг, але і впевненість у завтрашньому дні тут може змінитись на страх дуже легко і несподівано.
Цей матеріал було підготовано  Бразильскою агенцією журналістських розслідувань Agencia Publica. 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *