“Вирощено людьми, для людей, заради людей”. Саме така ідея надихала 20 років тому активістів створювати перші соціальні канабіс-клуби, закладаючи фундамент потужного громадянського руху сучасності.

Якщо ти вживаєш коноплі для власного задоволення, але не хочеш годувати чорний ринок. Коли ти не медичний пацієнт і не можеш претендувати на канабіс за рецептом лікаря. Якщо тобі набридло вирощувати вдома, курити на самоті і ти хочеш проводити час за джойнтом в хорошій компанії. Коли ви з друзями готові до легалізації, як рекреаційні курці, а держава ще чомусь до такої легалізації не готова.
Вихід один – тобі в найближчий соціальний канабіс-клуб. Що? У твоєму місті немає соціальних канабіс-клубів? Ну то створи собі перший! Маленький, чи що?

Легалізуй себе!

Соціальний канабіс-клуб – це коли повнолітні споживачі конопель об’єднуються заради захисту спільних інтересів: відповідального вживання канабісу та його досліджень. Ідейна основа теж проста, як двері – захист прав учасників та умови для некомерційного вирощування, а також надання суспільству правдивої та перевіреної інформації про канабіс. Простіше кажучи, свідомі громадяни створюють громадську організацію і відкрито декларують свою мету. Вирощувати не на продаж, а для особистого вживання. Робити це у спосіб, що захищає інтереси суспільства, адже існування таких соціальних об’єднань позбавляє організовану злочинність прибутків, а чорний ринок – тисяч клієнтів.

У деяких країнах канабіс клуби декларують і таку благородну мету, як боротьба з монополією виробництва. Авжеж, переслідування з боку держави – не єдиний ворог курців канабісу. Коли держави вирішують узаконити обмежений обіг, але доступ до легального канабісу раптом ускладнюється. Коли законодавчі умови дозволяють, або навіть стимулюють виникнення монополій на вирощування і продаж, канабіс-клуби знову стають у нагоді. Бо і надалі дають своїм членам можливість вирощувати якісний продукт і споживати його в індивідуальному порядку. За собівартістю.

Виробництво легальної коноплі держава передає в руки великих компаній? Конопляні капіталісти змовились і диктують високі ціни при обмеженому асортименті? Соціальні канабіс клуби все ще тут і їхні двері гостинно відкриті. Від зернятка до тлустої верхівки – члени громадської організації мають безпосередній контроль над процесом. Бо, власне, самі ж і пильнують рослини для спільного блага. Мартин Барріусо, президент клубу Asociación de Usuarios de Cannabis Pannagh не без гордості визначає таку модель, як найуспішнішу: “Коли в твоєму місті вдосталь соціальних канабіс-клубів ти взагалі не маєш ніякої потреби боротися за капіталістичний ринок каннабісу”.

Основні засади канабіс-клубів:

• Попит визначає, якою буде пропозиція, а не навпаки. Клуби створені для вирощування виключно тих обсягів, яких потребують члени асоціації для задоволення “особистого” попиту.

• Не наживи заради. І юридично, і за фактом, канабіс-клуби це неприбуткові асоціації, що забезпечують своїм членам якісний продукт за ціною технічних витрат на виробництво. Продаж з метою збагачення – грубе порушення ідейного кодексу клубів.

• Відкритість. Канабіс-клуби це легальні, зареєстровані організації, які нічого не приховують від суспільства. Ведуть прозору фінансову діяльність, тобто декларують кількість зареєстрованих членів та продукції, що вирощується для їхніх особистих потреб. І завжди готові надати звіт.

• Канабіс-клуби мають на меті захист громадського здоров’я. Саме тому наріжний камінь – ідея відповідального споживання та об’єктивна і вичерпна інформація про вплив конопель на людський організм.

• Канабіс-клуби мають бути мостом для діалогу з владою.

Ці засади, запропоновані в 2011 році Європейською коаліцією за справедливу та ефективну наркополітику, сформували правила для сотень соціальних клубів у Нідерландах, Іспанії, Франції, Бельгії, Німеччині та інших країнах. Напередодні публікації учасники канабіс-клубів голосно заявили про себе на рівні Євроспільноти, а регуляційна модель соціальних канабіс-клубів була офіційно представлена в Європейській комісії. Щоб уможливити обговорення конопляного майбутнього ЄС на такому високому рівні, знадобилися зусилля тисячі конопляних об’єднань з усієї Європи.

ЧИТАТИ: Україна. Яких конопляних реформ ми хочемо?

“Батьківщиною” перших сучасних офіційних соціальних канабіс-клубів вважається Іспанія, де така модель успішно шириться понад двадцять років, хоча і не без ускладнень. Активісти Асоціації досліджень канабісу ім. Рамона Сантоса (Asociación Ramón Santos de Estudios sobre el Cannabis) колись першими зробили важливий крок для законодавчої нормалізації особистого споживання. Їхній офіційний запит в Управління з питань наркотиків містив одне єдине питання. “Якщо вирощування без мети збуту в державі не є кримінально караним злочином, чи є таким значущим порушенням вирощування конопель для особистого споживання групою повнолітніх споживачів?”

Невдовзі надійшла відповідь: таке діяння не можна вважати кримінальним, поки відсутній факт збуту чи, принаймні його наміру.

Асоціація офіційно і відкрито почала вирощування, проте перший же урожай було конфісковано поліцією. Суд першої інстанції організаторів затії виправдав, проте після тривалих переглядів перегляду справи Верховним судом було винесено обвинувальний вирок через “загрозу громадському здоров’ю”. Вирок полягав у фінансових санкціях та умовних термінах, втім для керівництва клубу була очевидною політична мотивованість такого рішення. А канабіс-клуби вже було не зупинити.

Вони з’являлись, як гриби після дощу, по всій Іспанії. Вживання та вирощування для особистих потреб в Іспанії декриміналізовано. Тож учасників канабіс-клубів заарештовували за суперечливими звинуваченнями. Такими, як “загроза громадському здоров’ю” і навіть “організована злочинна група, що виробляла та збувала наркотики”. Але у судах обвинувачені спокійно і виважено доводили, що вирощували хоч і спільно, але для особистого вживання. І нічого протилежного довести не вдавалося. Тож суперечливі вироки накопичувались, а соціальні клуби продовжували діяти.

Справа проти клубу Еберс (провінція Більбао) стала показовою. Після серії судів нижчих інстанцій Верховний суд взяв і визнав клаберів винними у торгівлі наркотиками. Це вже було якось взагалі не по-людськи, тож у пошуках правди вирушили до суду Конституційного. Коституційний суд Іспанії з аргументами погодився і скасував рішення Верховного суду про “наркоторгівлю”. Проте Конституційний суд також офіційно визначив, що діяльність канабіс-клубів порушує закон, незалежно від того, мають засновники на меті особисте збагачення, чи не мають. Згідно інтерпретації Конституційного суду канабіс-клуби не підпадають під визначення “вживання для особистих потреб”, нехай саме такою є мета їх заснування.

ЧИТАТИ: Голандія. Нарешті легалізація?

Так засновники канабіс-клубів в Іспанії, попри десятирічча успішного функціонування раптом відчули реальну загрозу бути кримінально засудженими. У вердикті проти іншого канабіс-клубу Паннагх, Верховний суд зазначив: у клубі, де більше 300 членів, не може йти мова ні про яке вирощування для “особистих потреб”. Бо не можуть засновники громадської організації забезпечити контроль саме особистого вживання, маючи справу з таким натовпом, вирішив суд.

І хоча тривожні судові рішення не забороняють канабіс-клуби, а лише є мовою “діалогу”, який влада веде з цілком конкретними організаціями, це може стати поганим прикладом для судової практики. А отже – виводить всі канабіс-клуби із зони комфорту.

Доки чинні кодекси не міститимуть чітких критеріїв, на які ж саме операції соціальних клубів поширюється кримінальна відповідальність, жоден учасник або засновник клубу не може бути впевненим, чого чекати.

ЧИТАТИ: Македонія. Медичний канабіс за колючим дротом

Так, вирощування і зберігання канабісу без мети збуту в Іспанії було і залишається малозначним правопорушенням і не може переслідуватись кримінально. Так, на дрібні правопорушення, здійснені навіть “організованою групою осіб”, поліція має чітку установку не реагувати, якщо ці дії не несуть суспільству очевидної загрози. Ті організації, які загрози не несуть, а сумлінно виконують статутні завдання – планомірно знижують доходи чорного ринку, залишаються під парасолькою депеналізації. Тобто, поліції на них і надалі формально закриватимуть очі. Але узаконити обіг в мережі соціальних клубів іспанський уряд поки не готовий.

Тож самоорганізованій мережі система правосуддя робить цілком прозорий натяк:

“Споживати відповідально це добре, і дослідження канабісу на собі це теж благородний подарунок людству. Але, як ми бачимо, дехто з “дослідників” дозволяє собі не зовсім відповідальне особисте споживання. І тому депеналізація дрібних порушень закону, на якій виросли і змужніли сотні соціальних клубів по всій Іспанії, не має поширюватися на окремі безвідповідальні випадки”.

Доросле життя жорстоке. Ще не передумав відкривати соціальний канабіс-клуб?